Пропускна здатність супутникового інтернету Starlink від SpaceX обмежує можливості України щодо використання наземних бойових роботів на передовій, змушуючи вітчизняних інноваторів шукати нестандартні шляхи вирішення, повідомляє Space.com.
Протягом останнього року тисячі колісних роботів надіслано в українські частини для доставки вантажів, евакуації поранених та навіть проведення атак проти російських військ, щоб виконувати ризиковані завдання без участі людей. Водночас обмеження пропускної здатності супутникової мережі означає, що окремі термінали, встановлені на безпілотних платформах, інколи можуть забезпечувати лише близько 10 мегабіт на секунду — через що якість відеопотоку для управління роботами падає.
«Щоб їхати швидко, потрібна частота кадрів щонайменше 30 fps, інакше керування ускладнюється», — зазначив для Space.com Вадим Бурукін, технолог і генеральний директор стартапу Huless, що працює з безпілотниками. «При 10 кадрах на секунду під час швидкого руху істотно зростає ризик наїхати на міну або врізатися в дерево».
Проблеми зі швидкістю та стабільністю зв’язку
Мегасузір’я Starlink від SpaceX, яке з початку війни стало критично важливим для України, забезпечує зв’язок між військовими, а також керування FPV-дронами, морськими та наземними безпілотниками. За даними джерел у Міністерстві оборони, в Україні працює до 200 000 терміналів Starlink — це найбільше в Європі.
Однак велика кількість пристроїв, особливо на передовій, створює перевантаження мережі. Через це бойові роботи можуть рухатися лише близько 10 км/год, що, за словами підприємця Андрія Довбенка, занадто повільно для ефективних операцій:
«Потрібна щонайменше швидкість 20 км/год».
Крім того, як зазначає Вадим Бурукін із стартапу Huless, роботу терміналів часто порушують вібрації техніки, пересічена місцевість, опади та навіть густе листя, що ще більше знижує якість зв’язку.
Українські технологічні інноватори шукають альтернативні рішення, які дозволили б роботам рухатися швидше та збільшити шанси виконати місії до виявлення й ураження їх російськими дронами-камікадзе.
Повітряні ретранслятори як вихід із глухого кута зв’язку
Щоб подолати обмеження Starlink, команда Вадима Бурукіна створила прив’язані дрони, які піднімаються на висоту близько 150 метрів і несуть ретранслятори для підсилення радіосигналу. Це дозволяє збільшити дальність зв’язку з кількох кілометрів до понад 40 км, а для літальних апаратів — навіть до 80 км.
Завдяки цьому українські військові можуть проводити розвідку глибоко на окупованій території. Нещодавно дронам із таким обладнанням вдалося долетіти аж до Донбас Арени в Донецьку — місті, що перебуває під російською окупацією з 2014 року.
Попри всі обмеження, Starlink залишається критично важливим для України, зазначає Андрій Довбенко. За його словами, система відіграє значну роль у війні, хоча спершу не створювалася як військова технологія, тож має природні технічні межі.
«Було б чудово мати альтернативу, але створити її у масштабах, подібних до Starlink, наразі навряд чи можливо», — підкреслив він.
Системи автономної навігації на базі штучного інтелекту допомагають бойовим роботам долати перешкоди — від цілеспрямованого глушіння до втрат зв’язку. Українські розробники сподіваються, що впродовж кількох років ШІ зможе виконувати більшість завдань на передовій: автономні машини працюватимуть без постійного управління людини в реальному часі і залишатимуться ефективними навіть за відсутності сигналу Starlink.
Хоча повністю «роботи-вбивці» навряд чи замінять людей-воїнів, вони зможуть скоротити кількість персоналу, необхідного в найнебезпечніших ділянках фронту.